Борисе Леонідовичу, з днем народження!

Reblogged from Mama Che:

Борис Пастернак. Перекладалося рік тому. І нині не соромно. Бо вийшло так, як хотілося. За рік не поміняла жодного рядка, таке зі мною буває рідко.

і ще: сторазово переконуюся, що переклад з російської на українську – акт чистої творчості. тобто користі з цього нуль. та втім. це величезна втіха і задоволення.

Зимова ніч

Гули метілі, як джмелі, гули щосили. Свіча горіла на столі, Свіча горіла.

Немов мушиний літній рій Безцеремонний, Тулився лютий-сніговій До підвіконня.

Ліпила віхола на склі Кружки і стріли. Свіча горіла на столі, Свіча горіла.

Здіймались млосні тіні втіх, Лягали долі. Схрещення рук, схрещення ніг, Схрещення долі.

І струшували ніжки дві два черевички, Як дві сльозинки воскові З нічної свічки.

І все губилося в імлі Молочно-білій. Свіча горіла на столі, Свіча горіла.

І протяг дмухав в жар і в пил, І шал невсипний Здіймав, як ангел, двоє крил Хрестоподібно.

І слалася по всій землі, Метіль стокрила. Свеча горіла на столі, Свіча горіла.

Блоґи помирають

Reblogged from Подоба людини:

І це не питання, а твердження. Навіть констатація.

Я особисто почав більш-менш активно користуватися блоґами (а це переважно ЖЖ в рунеті) десь у 2006 році. Тоді ж в тому ж ЖЖ було людей не проштовхнутися, практично кожен із знайомих з доступом до інета вів який бложек і взагалі давав про себе знати.

На той час в ЖЖ вже переважна більшість блогерів була з СНД, та і взагалі в штатах тоді вважалося що ЖЖ це для гламурних школярок і подібного контингенту.

Read more… 74 more words

Ірена Карпа: «Режим веде проти нас війну» (відео)

Reblogged from Україна - Ukraine:

Цікава професія - мандрівник

Reblogged from Блоґ одного кібера:

В додаток наполягають на тому, що подорож – це спосіб дістатися якогось захопливого фінішу, і тому хвилювання й небезпеки дороги варто звести до мінімуму. Увічнюють хибне твердження про те, що сама по собі мандрівка нічого не значить. © Чак Паланік, “Рент: Усна біографія Бастера Кейсі”

Власне якщо погуглити “професійний мандрівник”, то перше посилання в мене виходить Кідрук Максим Іванович — Вікіпедія

Read more… 9 more words

Старокиївський "миколайчик"

Reblogged from Ольга Недавня © Наукові архіви:

• 

Зимові свята ми пам’ятаємо з дитинства як, напевно, найбільш затишні й добрі. Не в усіх в родинах святкували релігійні свята, але була зимова казка теплих домашніх вечорів, коли бабуся й мама готують – і так запаморочливо-духмяно пахне! Коли можна цьому повчитися, знямати тепленький пиріжок прямо з пічки, послухати щось особливо сокровенне. Помріяти про щось очікуване, коли за вікном танцюють сніжинки…

Read more… 4 more words

Бабуся читає свої спогади.Про яйця і про криївку (відео)

Reblogged from Історія життя Анни Бойко:

Анна Бойко 18 серпня 2009р. с.Яглуш Івано-Франківська обл.

Анекдотична Оболонь

Reblogged from Історійки про набережну:

Мої батьки живуть “на районі”:)Оболонь з самого його заснування (розбудови), тобто, з 1978 року.

Звичайно тоді Оболонь не була таким престижним місцем з легким доступом до метро, як зараз. Тоді це був аналог теперішньої Троєщини (якої тоді ще не було, бо побудували цей район лише у 1981 році).

Батьки розповідають, що коли вони казали, що живуть на Оболоні, то всі на них дивились зі співчуттям. Добиратись було важко, синя лінія метро закінчувалась на станції Червона площа (теперішня Контрактова площа). До цієї станції їздив один автобус, який йшов з Виноградаря через усю Оболонь, а потім через Рибацький півострів до теперішньої Контрактової. Автобус ходив рідко і був забитий вщент.

Тато каже, що так народився анекдот про Оболонь.

Заходить жіночка у КБ (конструкторське бюро) й жаліється: – Цей громадський транспорт… Вдома випрасувала сукню, а вилізла з автобуса, наче з одного місця. А інша їй відповідає: – Ха, знайшла проблему. Я от з Оболоні їжджу… Вже третій раз народжую, не знаю від кого.

:) :) :) :) :)

Тепер Оболонь стала мажорним районом, а люди, які тут живуть, претендують на інтелігентність. Звичайно, що й про це є анекдот:

Cам анекдот 2-й:)

Марічка Косенко: «Етно – це чистота, гармонія та затишок, куди хочеться сховатися від сучасної урбанізації та брутальності.»

Марічка Косенко: «Етно – це чистота, гармонія та затишок, куди хочеться сховатися від сучасної урбанізації та брутальності.».

таке

Пропоганда галюциногенів в совєцьких мультфільмах?